Назва „Вовкулака” має глибокий корінь в староукраїнських віруваннях, і простягає до нас нитку від первісних людей, що заселювали межі теперішньої України.
Наші предки Слов’яно-руси мали багато народних вірувань: „є низка фактів, явищ у природі, що нарід не може сприйняти звичайним способом за допомогою своїх змислів і конкретно їх зрозуміти. Наприклад, як сприйняти світла небесні, зорі, сонце і т.д., які не піддавалися пізнанню за допомогою звичайного?
Або, як дослідити такі явища, як віру, передчуття і т.д., які звичайними змислами зрозуміти не можна? Коли первісний нарід не мав інших засобів, щоб ці явища зрозуміти, то він мусів напружувати свою уяву, фантазію і намагатися це все збагнути за допомогою всемітичного мислення і надати йому повний лад і порядок.
Так постали певні мітичні витвори власного духа, що вклалися в систему народних вірувань, що лягли в основу релігійно-містичного світогляду, але нижчого від віри і другорядного”. (Джерело: проф. д-р Леонід Білецький, Історія Української Літератури, т. І, ст. 35).
„Творцями таких леґенд і вірувань були українські племена, що про них згадує літопис під назвами: поляни, деревляни, сіверяни, дуліби, уличі, хорвати. Тотемом у них був вовк і вуж. По цей день у наших поліщуків є повір’я, що чоловік може стати вовком: звідси назва ВОВКУЛАК”. (Джерело: проф. А.М. Андріївський, „Леґенда про смерть Олега”).
Ми не в силі зачитувати всіх книжок та згадок про вовкулаків, тому подаємо тут тільки декілька підставових вірувань з різних часів та околиць:
Єгипет
В старому Єгипті вірили, що душа перебуває в тілі так довго, поки тіло не псується. Як тільки тіло починає псуватися, душа оселюється в якусь тварину, найчастіше в шакала-вовка. Вовк тоді є душею людини – вовкулака. (Джерела: проф. М.П. „Історія старинного Сходу”; пл.розв. Б. Певний „Рамзес ІІ” – новеля).
Шотляндія
В Шотляндії вірять, що жінки-волоцюги живляться людською кров’ю, перемінюються у вовка-вервольфа. (Джерела: „Опіка над вервульфом”, роман сфільмований Артуром Ранком).
Німеччина
В північній Німеччині вірять, що є люди, які можуть бути невидимими, або замінюватися у вовків. Від цього повіря німецька контрозвідка носила назву „вервольф”.
Карпати
Гуцули вірять, що людина, яка покривдить природу (приміром зломить молоде дерево, або відбере вовченята від вовчиці) є покарана лісовим чародієм – Відьмачем через переміну у вовка. Вовки з людськими душами мають на шиї ланцюги, виють та страшно мучаться. (Джерело: проф. Білецький „Історія Української Літератури” том І).
Волинь
Людина, яка мала любовні зносини з лісовою мавкою чи русалкою є перемінена паном лісу – Лісовиком у вовка-Вовкулаку. Вовкулака замінюється в людину лише тоді, коли його коханка (лісова мавка чи русалка) безчесно любить його і згідна пожертвувати собою, щоб лише тільки визволити свого любимця. (Джерело: Леся Українка „Лісова Пісня”). д. Запоріжжя: На запоріжжю вірили, що старі козаки, нездатні до бою, ішли далеко в ліс і там ставали характерниками. Вони перемінювалися у Вовкулаків-вовків та сміливими наскоками розганяли цілі орди татар. (Джерела: Кащенко, Чайківський).